Щоб втішити єго по що той мілярд,
Що воїни голі... не знає.
Воно возомнило, що він Бонапарт,
У стійло народ заганяє.
Втішатись не буду, не йду на парад,
На сході синів убивають.
Лаштують м.цу... на крові маскарад,
А нас... все війною лякають.
Щурі, як мишей нас по хатах їдять,
Все точать пазурі бацили.
Як воші у теплих кожухах сидять,
Украйна у лапах гор.ли.
Копаєм могили практично щодня,
Сини наші кров'ю стікають.
Пігмеї «свої» і московські з Кремля,
Хребет Україні ламають.
Украйна не наша бо ж... їхня страна,
Для них ми є гої, родзили.
Коли б на війні була їхня шпана,
Давно би її закінчили.
Який Боже сором, гетьм.ном каб.н,
Круг л.єм парх.тим воняє.
Застиг у іржі, як у ранах Майдан,
Єврлей Руси яму копає.
В жалобі нещасна... немає й будня,
В петлі нас іуди тримають.
Яка ж ти ненаситна жирна св.ня,
Невже юди міри не мають?
Примітка: юди з санскриту зайди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804095
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2018
автор: Андрій Л.