Не тіш ти себе ілюзіями, не ріж ти себе без ножа.
Моя, усе ще маленька самотня пані.
Бракує ночей недоспаних? Видніється он межа
між дійсністю та примарами на світанні.
Польоти за хмари, в далечінь, вже час залишити в спогадах.
Моя, усе ще наївна барвиста фея.
Невже не достатньо докору і суму в його поглядах?
Хоча і забуття - то не панацея.
Ти крок за кроком, уперед, туди де затишок ночей.
Моя, весела і добра чарівниця.
Десь там, у ніжності обійм, на глибині його очей,
усе, що забажається - здійсниться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2018
автор: Юлія Сніжна