Дороги наліво... Дороги направо…
В незнані світи нас ведуть....
Ми хочем щоб сонце світило яскраво,
Коли відправляємось в путь.
Кого де зустрінем, і що де загубим,
Куди вже й нема вороття…
Хто нас розчарує, кого ще полюбим
Що й зовсім піде в забуття….
Хто душу зігріє, а хто розтривожить,
Хто сили додасть для життя…
Де успіхи наші радість помножить,
Й не буде біді вороття.
Багато не знаєм… Багато вчимося,
Йдучи по дорогах своїх…
Чого лише бачити нам довелося,
Висот як сягали святих.
Я ж дякую долі, що мала дороги
Оті, що до тебе вели…
Забула печалі, образи й тривоги,
Як зійшлися з твоїми вони.
Можливо не вліво, і навіть не вправо,
А прямо пішла я в той час…
Знала: в небі з'явиться зірка яскрава
що засяє тільки для нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2018
автор: Любов Таборовець