Смерть прийшла до нього вже під ранок,
Доторкнулась до старого тіла
Й почала свій обережний танок -
Душу взяти в цей час захотіла.
Підіймала обережно душу,
Потягла, а та не піддавалась.
- Я всерівно її взяти мушу...
Ще зусилля... Трішки відірвалась.
Й раптом голос прорізає тишу:
- Ти робити це не мала права,
Ти негайно душу цю облишиш,
Ще й пришиєш те, що відірвала.
- А ти хто такий, спитати мушу?
- Адвокат душі іще живої!
- Але ж тіло ледь тримає душу!
Краще я візьму її з собою.
Йому місяць залишилось жити,
Хочу я полегшити страждання...
- Не дозволю! Починай вже шити.
Є закон, а не твої бажання!
І зітхнула смерть, і стала ткати
Тонку нитку, голку десь дістала.
Живу душу почала латати,
Той шматочок, котрий відірвала...
- От і все, розумний адвокате.
Ти жила тут, я тебе згадала.
Часу ще минуло небагато,
Як я твою душу тут забрала.
Отже тепер стала адвокатом
Ти - душа його старої кішки...
Я не обіцятиму багато -
Поживе ще твій хазяїн трішки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804194
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 23.08.2018
автор: Любов Вакуленко