Вишивало літо долю мого краю,
На волинських плесах — дальні береги,
Голубінь озерну, зіллячко розмаю,
Світанкові роси, сонячні луги.
У квітках стежину, в споришах пахучих,
Райдужне проміння, сотнями заграв,
Солов’їні крила у гаях співучих,
В жовтому лататті лебединий став.
Голуба й голубку, і зозулю сиву,
Півники чубаті — з льону полотно.
Ген, на горизонті, хмароньку мрійливу,
Що причепурила західне вікно.
Вишивало літо радісно, барвисто —
В нього стільки шарму, кольорів, ниток!
Сонячні лелітки кинуло іскристо,
Заплелося в осінь, як упав листок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2018
автор: Lana P.