Іще не осінь,та уже й не літо.
Хоч сонце світить, гріє і пече.
Уже стільки щасливих митей пережито,
Та кожної хвилини хочу ще.
І вітер ніби наскрізь продимає,
Як прилетить зненацька в холодок.
Один Він мабуть тільки й знає,
Як стрьопа мою душу до ниток.
Іще не осінь, а роса холодна,
Натомлено дріма на спориші,
Уже й не літо, та якась тривога,
Лягла спочить у мене на душі.
24.08. 2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2018
автор: Валентина Рубан