Поема
Вступ до поеми
Народжуйся, слово
Бо ти як дитина
І в морі перлина
І в небі перлина
Розсяється світ, — тож…
Схиляйся до волі.
Яка його думка,
Така його доля.
Прийшла правда древу
Як зірка на древі
Догодити треба
Вічному цареві
«Літо можна обняти
Тільки великим духом…»
1
Це мені з неба багатства всі
Світлі цілунки —
на дня щоці
Сяяння —
сяянням:
градуси —
Радуйся!
в радість всіх радощів!
Радуйтесь, хмари й отінення!
Радуйтесь, віття!
Й осінення!
Сяяння —
сяяння й градуси!
Градуси! — в серці
всіх радощів!
Аж на узліссі
за край ровів
Спіють суниці
в устах трави…
З сяянням — сяяння:
й градуси!..
Радуйтесь — Бог бачить
радість цю!
2
За всезмітаючу радість — і —
Боже! за Твої заплетення
Гонять мене!
Та держи все в руці,
Ти би дихнув —
Всі були б зметені!
Радістю зметені!
3
І після Тройці інші охи:
Билля, що посвітліло трохи…
І в лісі інші ходять гранди…
І грають в караоке гади, —
Й весна — забута вже епоха…
Чого це, гади, ви не раді?
І нарди, й харди, і наради,
А я ракета — що жаріє
в леті!
І вас цвяшками з моря — до поета!
І що? Веселі — ви — характери??
То після Трійці — інші охи, —
Гласи,
що посвітліли трохи!..
І шалі, й шлоки всі, й шалави,
шакали, і ……., і шлаки всі! —
Й немов усіх з мішка — впихнули в клавішник!
Червоно-білим ішакам з Нешави!..
І з тихих трав
Огнем палають маки!
Щоб ви за матір як за маківку
Змагалися —
літо обняти!
4
Та так — треба — палати і палати…
Бо це ж в Небо палати і палати б!
Якщо вас випхнуть
білії палати!
Бо що то є — з начальником
обграти?
То ж з Кріпким!!
З Богом
треба розібратись.
То вітр кричить —
вітрильником по морю…
А вас?
А ви?
А в — вас?
А в вас
є чуже горе?
Чи місяця
стягнуть за синю, вибачаюсь,
бороду?
І що поборе? Те?
Чи те? А Бог може
за вами — заговоре?!
Тоді — блювати гадістю? —
Це ви? Який ви християнин — без радости??
Аж в море??
що водить тихо здухом —
І теж ? без Духа??..
А ранок добрий? добрий ранок:
Бо ти підставив серця чуття гами!
Огонь закинув він —
на рам’я!
...І м’яти вам м’якої?
Християнин —
Без радості? Ну!
Отакої!!
5
Сиплються з Неба багатства всі
Світлі цілунки — на дня щоці!
Сяяння —
сяяння —
градуси!
Радуйся!
В радість всіх радощів!!
Радуйтесь хмари, отінення!
Радуйтесь, віття —
й осінення!..
Сяяння — сяянням! Й градусність…
Градуси!!!
В серце всіх радощів!!
А на узліссі
За край ровів
Зріють суниці
В устах трави…
З сяянням — сяяння!
Радістю!
Радуйтесь —
Бог бачить радість всю!!!
6
Царськість — за серця жестом…
Дитинство за живим жестом!
Липа корони із золота —
долу…
божественно
7
Бог вставляє
тонку шию
У намистинки світу
Бо з глибин — співає
гласами Божими
Світло,
торкає світлом
20-25.6.2013,
Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804497
Рубрика: Поема
дата надходження 26.08.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович