(присвячую Левку Лук’яненку)
Україно моя не окраїнна!
Україно моя на краю!
Чи надбаєш собі хазяїна
В свою хату і правду свою?
Україно моя облишена
І оббита об сотні лих.
Ти принижена і возвишена
Пожиттєво до лику святих.
Україно моя нескорена,
Неприскорена і застрягла…
Не раз тя́та до са́мого кореня.
Не раз бита у спину нагло!
Україно моя одурена
(Бо і дурнів багацько в нас є!)…
Україно моя зажурена,
Не зажурюй же щастя своє!
Україно моя обкраяна
По окрайцю затерплої плоті!
Ти живеш і ти поки не згаяна!
Й даси перцю усякій гидоті!
26.08.2018 р. © А. Тофан
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804506
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.08.2018
автор: Андрій Тофан