Аугментатив (лат. augmentativus, від augmentum — нарощення) — слово з побільшеним значенням (вітрище, котяра, деревисько тощо): “Я твій” — десь чують дідугани” (П. Тичина).
А. утворюється за допомогою епентези (грецьк. epenthesis — вставка), тобто появи додаткового звука в складі слова, зокрема “о”:
“Сокира щугоне униз,
І череп, ніби диня, репне”… (О.Різниченко)
суфікса “ен”:
“Аж суне Вовк — такий страшенний
та здоровенний”…(Л.Глібов)
суфіксів -аг-, -яг- (мотяга, скупердяга); -юк- (свинюка, шаблюка);
-як- (свиняка, шматуряка);
суфіксів -ищ-, -иськ-: (кулачища, басище, язичище, лігвисько, плечиська).
суфіксів -оньк-, -еньк-:
«І рад би Вовк в які ворота скочить,
Та лишенько йому: куди не поглядить –
Усюди Вовченька недоленька морочить, –
Хоч сядь та й плач». (Л. Глібов)
подвоєних префіксів:
“Стоптала копитами татарва
Угіддя руські й діточок маленьких.
Попогуляла шабелька крива.
По їхніх татах і по їхніх неньках”. (О.Різниченко)
Суфікси на позначення негативної суб’єктивної оцінки виступають у значно меншій кількості слів, ніж суфікси позитивної оцінки.
Проте діапазон емоційних відтінків, яких здатні надавати іменникам негативно-оцінні суфікси, досить широкий: від слабо виражених відтінків згрубілості, зневажливості, несхвальної оцінки до яскраво вираженої зневаги, іронії, презирства, а в деяких контекстах – ненависті, наприклад: бабисько, писака, зміюка, п’янюга.
Літературний А. має різні джерела: як і з живої народної мови, зокрема, коли дієслово поєднується з прислівником того ж кореня:
«ридма ридати, лежма лежати»,
так і з міфологічних, біблійних та власне літературних:
“Я цар царів, я, сонця син могутній,
Собі оцю гробницю збудував”. (Леся Українка).
Аугментативний прийом спостерігають і в сучасній поезії:
“Добрий ранок, моя одинокосте.
Холод холоду, Тиша тиш” (Ліна Костенко).
Подеколи він спричиняє ліричний сюжет:
Стопа в стопу ступав за родом рід.
Лопата за лопатою ступала.
За морем скелями ішов за глодом глід,
За серцем серце йшло неперестало. (М. Вінграновський).
Слова, що мають риси А., але вживаються у зневажливому, образливому значенні, називаються пейоративами:
“А все-таки катюзі,
Як кажуть, буде по заслузі”. (Л.Глібов)
Тому вони найбільше поширені у гумористичних та сатиричних жанрах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2018
автор: Теоретик