Єднаймось!

Хіба  не  геноцид  народу
На  землях  наших  знову  йде,
Коли  нас  нищать  як  породу
В  війні,  в’язницях  кожен  день?
Роками  прагнучи  свободи,
Сплативши,  ой,  яку  ціну,
Чомусь  ми  знову  у  болоті
І  звідти  ведемо  війну.

Кохані  діти  наші  гинуть,
А  гетьманат  наш  –  проти  нас:
Вся  Україна  у  могилах.
Лежить  зруйнований  Донбас.
Куди  йдемо?  Спинімось,  люде,
Ще  ж  трохи  маємо  мізків,
Знімаймо  із  очей  облуду,
Адже  ми  внуки  козаків.

Єднаймось  проти  гетьманату,
Бо  в  нікуди  нас  заведе,
Й  ані  Європа,  ні  Канада
Нам  не  наблизять  світлий  день.
Лиш  нам  болять  одвічні  рани
І  втрати  нам,  ой,  як  болять!
Позбудьмося  уже  тирана,
Щоб  вільно  дихала  земля!
31.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804629
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2018
автор: Ганна Верес