ПОВІЯ

Як  їдеш  в  місто  трасою  під  вечір,
Там  є  казкові  чарівні  місця,
Дівчатка  де,  відкривши  ноги  й  плечі,
Туди,  сюди  крокують  без  кінця.

І  в  дивний  стан  це  водіїв  приводить.
Якийсь  мугиче  пісеньку  під  ніс.
Вдає  хтось  здивування  –  брови  зводить.
Ще  третій  повний  співчуття  завис.

В  мене  завжди  цікавість  викликало,
Не  бачила  ніколи  співчуття  
До  тіток,  що  у  спеку  асфальт  клали,
Щоб  дітям  заробити  на  життя.

Заглибилась  у  темряву  питання
І  віднайшла  призначення  повій.
Вони  дають  чоловікам  визнання:
Сто  гривень  клопоту  –  здобуто  ціль.

І  кожному  приємно  за  сто  гривень
Себе  переконати  –  ти  мужик.
В  дружини  запити  бувають  дивні,
А  тут  копійки,  і  той  самий  зиск.

Однак  не  будемо  гнівити  Бога,
Достойні  в  світі  є  чоловіки.
В  житті  на  жаль  не  бачила  такого,
Але  ж  із  когось  пишуться  книжки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804915
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.08.2018
автор: Пісаренчиха