Поема
Т. Шевченку присвячується
«Перечитай всім серцем рідну землю»
( Т. Шевченко словом —
молодому мені — в тонкому сні)
Кричать!
Кричать: «Геніально!»
«Тільки страшно глянуть!»
«Лиш би поет — щезнув!!»
І їдять знов! крові вип’ють —
Й знову п’ють — з стаканів
Кабани сі здоровезні,
а у мене знову крила —
це із серця —
з серця крила
крила — білі величезні!
а любов тут ходить
просить
ніби перли їм кидати:
«Не женися на багатій,
бо вижене з хати!»
Доста!
Боже, кажу — доста!
я —
більш не писатиму!!
запах Бога
тут і зараз
доки не переважатиме!!
люди — хороші
люди хороші
серце — хороше
поки без грошей...
любов ходить
росить-росить
любов з неба Божа:
бо любов хороша!
Згадайте бо любов таку
оце вас мати цілувала
і пестила
і доглядала
і пестила і лікувала...
чи може вас знайшли на смітнику?!
Хіба любов вас забувала,
щонайсердечніша?
Хіба як вранці встала
у сонці — не світила, не співала?
Й святі вітрила для надії —
не давала?
і в серці радістю
не встала?
чи в щастя путь вам
не вказала??
чи може любов вбили ось яку!
то може вас знайшли на смітнику?!
всі якось Бога убивали
і на кімвалах набреньчали...
Боже, Ти це геніально!
тільки страшно глянуть...
любов просить
ходить-просить:
«люди — хороші
згори — хороші...»
може я що...
Бог найшов, а я це вирвав —
бо вже пахне прірва!
«й знизу хороші —
доки без грошей...»
любов — хороша
любов — хороша
поки без грошей
Глянь-но, Боже, —
в серці кажуть?
що любов хороша
допоки без грошей
І пам’ятаєш, тебе, чистим
у чистім, мати нарядила
і вивела
і спорядила —
в місті зуроченім та урочистім
тебе залишила??
і пташкою легко ходила
у дружбі найсердечнішій
тут ходила
світла зоре!
моя ти мила!!..
і правда хороша
допоки без грошей
моя голубко!!
«дружба — хороша
дружба — безсмертна
дружба — велика
зате й друг не мотлошить —
поки вона без грошей...»
Я більш не писатиму,
Боже! добрий Боже,
вічний, милий,
я так не писатиму
серце моє так не може
поки любов у коморі
не переважатиме!
Геніально!
серцем глянуть —
отвір —
бескид —
вниз —
і вгору
лише схилюсь заговорю!
тільки морем заговорю!
Ти — мене в комору!!
«хай заплаче!
і заплаче
і він в Мене
ще не тих вговоре...»
Я ж нічого вже не маю —
лише Ти
і Божа Мати...
щемнії привіти з раю
дав слова сильніші злата
інші — достань-здожени
то летючі — свято-Миколаєві!
«Та й хай плаче!
це — його не має,
а це він любить
ще й тому він бачить!»
Але хто з серце;м — сьогодні!
хтиві та й не бачучі!
ви ж любили! і любили —
мріяли й томились...
мріяли про передачі —
златих кульок
в м’якім серці...
(!!)
(...тут дух струни порвав —
а звук злетів — і все сказав...)
...і на острові златому
Христа гроном всвічені —
ви ж вчувались — що є вічні!!!
Краще б менш вас мітили!
ви не сердились, що в світі
крига —
крига злая
зірне нависання
трепет і згасання
Чудо в серці!
ТАК НЕ ГРЕБУЙ.
нестарці колишні,
не понесли вас на небо
білі крила вишні?
вище... вище!
чавіть в серці м’які вишні
бо не замерзає
всесвіт тихий —
всесвіт вільний!!
крила! Божі білі —
з темряви зростають!!
крила тиші —
тож моліться! —
земля з серця виростає
в серце Боже:
тож моліться!
бо Любов безкрая!
Іде море —
ідуть гори
хмари й хмари! — освіжіння! —
і земля святая!
Ось вона, любов Христа,
вціля, безкрая!
іде земля
іде небо —
вона ж не минає...
«Не можете служити Богу і мамоні»
Цілься, серце!
аби ранок
Бога
не збалакать...
Та й в коморі чути-бачить
ще й до горя плакать!
Як Музика
чи Древо вічне
що корінь в небі
вниз спускається
цілує всіх
і всіх торкає
не забуває
не забуває —
не забувається...
20.03.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804923
Рубрика: Поема
дата надходження 30.08.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович