Сояшникове оте поле,
ні,не забути вже ніколи,
тим хто залишився живим,
і українцям всім-усім...
І з пам"яті ніяк не стерти,
і не забуть усі ті жертви,-
синів, батьків і побратимів,
хто у "котлі" тоді загинув...
І "коридор" отой зелений,
що став для більшості смертельний...
Усе палало там довкола,
ні,не забути це ніколи...
І як снаряди там летіли,-
мішалось все і клекотіло,
пекло,давило і боліло,-
живі і вбиті, все горіло...
І ті страшні, чужі Уази,
І БеТеери, і Урали,
усим і всіх там убивали,
і у полон їх забирали...
А ті що якось все ж вціліли,
тікали хто куди, невміло,
бо де свої, а де чужинці,
і по якій іти стежинці?..
І до своїх не добирались,
у соняхах там і ховались...
По них строчили і стріляли,
та й у полон їх знову гнали...
В полоні нові вже знущання,
то не життя, а існування,
в сирих підвалах і холодних,
майже щодня були голодні...
Все передать це неможливо,
і всі страждання всіх невинних...
Та невідомо нам й донині,
чом не покарані всі винні...
І Іловайське оте пекло,
людям утрат всіх не поверне...
Отож нехай оцей день серпня,
стане Днем Пам"яті всім жертвам!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804967
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 30.08.2018
автор: геометрія