Лише німа тиша вкутала дерева,
Хмари стали в пари -- от так чудеса!
Місяць своїм рогом продірявив небо,
І на землю впала вечірня краса.
Лиш цвіркун сюркоче у підземнім царстві,
Ледве нюх лоскоче, дим нічних вогнів.
Щойно вмерло літо, тож панує осінь,
Позичає щастя знов на кілька днів.
Прохолода ніжна огортає душу
Знов дарує спокій, тобто легкий сум
Знищує натхнення, надиха поетів,
Всіх веде у всесвіт безкінечних дум.
01.10.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805141
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.09.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч