Там, де і незатишно, й безлюдно,
В степовім зеленому краю
Відкриває пишні білі груди
Молода акація в маю.
Пахнуть груди медом і травою,
У тривозі все когось-то ждуть,
Може, прийде той, хто заспокоїть,
І до серця схоче пригорнуть.
Довго жде акація цнотлива,
Та ніхто не дивиться, не йде,
Тільки вітер інколи граливо
Їй зелену полу відведе.
А вона себе чеканням мучить,
Мов у путь за милим поспіша,
Вся з кохання - ніжна і колюча
Світлої акації душа.
Дні летять, як пісня непочута,
І під шум небесної води
Відцвітає молодість забута,
Мчать у безконечність поїзди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2018
автор: Іван Демченко