* * *
і перш ноги відкинуть,
ніж смартфони –
і їх сотні мільйонів (!!)
що в планеті захоронять
в неправді...
за тезу...
й з душі – протез!!..
а ми пішли у ліс
як діти в школу!
у глибині ми –
не зашколені...
бо де у школі суть
гранню оголена?
усе ж задушливе
і всі закриті
мов у собі німі Церкви (!)
Говорить хто? – а
через мене може Ви!
художник –
в нім стежки прогорнені...
Христос – Бог: Правду
засіває.
А Правда сяє!
Нема – нема.
Добре – що в когось є.
але ось їх аж
у планеті захоронять
ноги зберуть
виймуть із того –
що залишилось –
смартфони...
й не знав геометр М.Кузанський...
їх, ці смартфони,
враз – забудуть
взагалі назву
й що казати
Сільвестров* – теж
сміявсь з викладачів
консерваторій
сміявсь 10 хвилин
багато раз на дневі...
трамбує що
серцем не переорює –
лишає й Бога й творчості
рце Седакова**
що немає території у Церкві:
слову художності...єднатися – лиш в серці...
оскільки я прогорнюю –
і в Вашім... (!)
в Правді-Слові...
страшний
поет як люблячий –
яко й спалить готовий
а що як – зблисну!
спахну!
Сонцем Правди!..
друзі і стримують мене
живими бути раді
(прецінь і тілом)
(й внутрішньо...)
Хто ви? хто ви?
мерці-викладачі...
вбиваючі живі глаголи!
03.09.2018,
ліс
* відомий європейський композитор у Києві
**вічна християнка-поетеса у Москві
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805454
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.09.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович