Вечір дихає запахом чаю з корицею
І в липкі обійми згрібає моє вікно,
Десь у вирій думки летять синицями.
Вечір. Душно. І все-таки все одно.
Щось кипить на кухні у синьому чайнику,
Щось в душі так бурхливо й нестерпно кипить.
Я могла би втопитись у всьому звичайному,
Я могла би уникнути смутку на мить.
Затирати синці буденними справами,
У думках-синицях навести лад.
Я, можливо, впораюсь із старими травмами,
А от спогади стерти - навряд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2018
автор: Cherry tree