Я тебе не ділитиму з нею —
Вибирай: або я, або осінь!
В неї — золотом вкриті алеї,
А у мене — посріблені коси.
Любов Ігнатова
Зрозумій! На порозі вже осінь…
По землі порозкидане листя.
Хоч холодні по ранках покоси
І чим далі, дорога терниста…
Я не можу тебе проміняти
На все золото осені нині.
Наша осінь для мене – це свято,
Ну, а ти? Ти для мене – святиня.
Хоч не знаєш... Любити я вмію
І любитиму так, аж до смерті.
Я про осінь твою лише мрію
І не можу із пам’яті стерти…
Золотить наша осінь нам душу,
Проте в серці весною буяє.
Ми кохання ще вип’ємо чашу,
Так мені небеса промовляють…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2018
автор: Віталій Назарук