Не самотньо
«Самота - це світ, в якому пізнаєш самого себе.»
Не самотньо, поки сяє погляд.
Не самотньо, хоч нікого поряд.
Тільки мрії ощасливлять душу,
як надії, берегти їх мушу.
Не самотньо, хоч і сам, ні з кимось,
не самотньо, як займаюсь чимось,
як сьогодні, завтра не зі мною,
буде любість квітнути весною.
Не сумую, не журюсь
і не ображаюсь,
самотини не боюсь,
навпаки, тримаюсь.
Буду краще я ні з ким,
аніж з ким-завгодно,
жити з почуттям палким
щиро й благородно.
Не нервую, як навколо сяє
те, чого ще у житті немає:
те кохання з почуттям взаємним
і світання з дотиком приємним.
Не сумую квіткою, що в`яне,
досі вірю, що мій день настане,
ще зустріну свою половину,
і в кохання пташкою полину.
Не сумую, не журюсь
і не ображаюсь,
самотини не боюсь,
в ній я знов рождаюсь.
Варто бути тільки з тим,
з ким це так приємно,
хай лишуся знов самим,
біль існує не даремно.
Loner 28.08.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805749
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.09.2018
автор: Віктор Цвіт