Торкаюсь
обережно до човна…
Згорну, мов хмиз, навігаційні карти.
Мене давно у снах твоїх нема,
химерний,
сіроперий птеродактиль.
Критична маса.
Абсолютний хміль.
Палеозою вистояне листя.
Так легко обпектись. Це заметіль.
Птахам тропічним
тут ніяк не місце.
Не місце,
князю сонячний, не час.
Час опіків під ніжними руками.
Сліди від пазурів… То ти… не птах??!
Не птах?… химерний…
вихор між зірками
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2018
автор: гостя