Чомусь так сумно і якась тривога,
Не зрозуміле щось ворушиться в душі.
Думки снують біля Твого порога,
Збиваючи росу на спориші.
А очі все вдивляються у далі,
Аби побачить те, що так болить.
Не знаю, що і де ми прогадали?
Але ж не можна серцю боронить…
Воно не знає, але хоче ласки,
І ніжності Твоєї, і тепла.
Воно чека повторення із казки,
Куди б яка дорога не вела.
Осінні дні мінливі й ненадійні,
Ждемо одне – а буде ж, протиріч.
Щасливі долі – вони всі подібні…
Та я Тебе спитаю : « В чому річ…?»
06.09.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2018
автор: Валентина Рубан