Намарилась покора в тиші.
Віднині вітер не колише:
Ні помисли, ані гілля.
Піймати б в небі журавля,
За крила — тільки б не синицю,
Відкрити висі таємницю
Про наболіле і святе,
Де сонце сяє золоте.
І сьоме небо осягнути!
Такі моменти не забути.
Пером черкнути горизонт,
Де сіють блискавки озон
І полосують видноколи
В мовчанні, що ніде, ніколи
Не зрадить, не стече сльоза.
Намарилося… Грім. Гроза.
6/09/18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2018
автор: Lana P.