Мов звір зриває змене шкіру.
Оголена душа болить.
До Бога загубив довіру,
Та це від горя лиш на мить.
Не затягнулись ще рубці,
Ще заглядає смерть у вічі.
Горохом котять по щоці
Сльозинки - справжні, чоловічі.
Так важко відшукать людину.
Яка таке пережила -
Купити сину домовину,
Щоб та дитина в ній була.
Не побажаю вороженькам,
А друзів хай мене біда.
Не довіряю побрехенькам.
Та все ж слова - це є вода.
Вона біжить, струмочком ллється.
Життя - слова, життя - вода.
Комусь фортуна посміхнеться,
А іншим горе та біда...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805857
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.09.2018
автор: Ukraine55