УСМІХНИСЬ ЛІТУ
А юності роки птахом відлітають вдаль
Але це ще не зима, ти чуєш не зима?...
Усміхнись, із обличчя витри сльозу печаль,
іди ,назустріч долі, як до літа весна.
Літо ,розсипає зореквіт щастя вдаля
у надвечір'я віднайти своє кохання,
Запалює святкову свічу ясна зоря
встеляє рушник закоханим до світання..
Ліловим цвітом зоріють молоді літа
На вітті цвітуть замріяні у зоресвіт,
Два одинокі лебеді єднають серця
у парі в осінь, злетіти у Всесвіт в політ.
Літо ,сіє пахощі троянди у росах
Зоряним вінцем вінчає золоту пору
За вікном лл'ють дощі, холод зими морози,
Небо,будує мости віднайти долю свою..
Так важко зустріти рідну душу у юрбі
Щоб зрозуміла ,з півслова, сяяв блиск в очах,
Підставила ,плече, поруч була у журбі,
І зорею ,голубила ,у казкових снах.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2018
автор: Чайківчанка