Що хочете кажіть, та квіти не німі –
У квітів є своя квіткова мова,
І зовсім не причулася мені
Між ними найтаємніша розмова…
Це були вірші, шепіт зізнання
В любові, що не втратила надію,
І тихо плакав безталанний я,
І шкодував, що так писать не вмію!
І що не вмію щиро так кохать,
Як ті волошки і як ті піони,
Що, очевидно, втратив благодать
І не повернеш вже її ніколи.
Це не примарилось, це було не в вісні,
Це було ніжне одкровення Слова,
Що хочете кажіть, та квіти не німі!
У квітів є своя квіткова мова!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805902
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.09.2018
автор: Протоієрей Роман