Моє тіло спрагле обіймів,
Дай мені поцілунку ковток…
А надворі вже осінь повіяла,
З дерева пада листок…
Порятуй від вселенського холоду,
Із безодні життя в самоті.
Буть щасливим треба замолоду,
Почуття у цей час саме ті.
Кожен день обертається вічністю,
Можливо й вічність коротка, мов день,
Промайне все життя блискавичністю,
Вже не буде добра повних жмень.
Насолода тільки теперішнім,
Хвилинами бути з тобою…
Ти мене пригортаєш бережно,
Які ж ми щасливі обоє…
Душі так бракує тепла,
Дай мені поцілунку ковток,
Я б охоче тобі помогла,
Життя нового зробити виток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2018
автор: foramenifera