́Сховався пес у халабуду,
Лежить і слухає дощі.
Напевно думає:"От люди...
Щодня є кістка у борщі,
Сметана ,масло,курка жирна
І плов із м'ясом на плиті,
Мені ж то бульба у "мундирах",
То каша з дерті,чи дерті".
-Ех,друже,друже мій кудлатий,
Заходь,обнюхаєш все сам.
Іди,не бійся,прошу в хату,
Зігрійся,випий-но сто грам.
На закуси:цибулька з сіллю,
Смачний сухарик на ось з'їж...
Ти й в цю ніч,мабуть, на весілля
До Жучки вихором помчиш?
Є чай міцний цейлонський. Хочеш?
"Принцеса Канді"-похлебчи
І будеш в тонусі,мій хлопче,
Аж до світанку...не скачи!
Та знаю,знаю,лобуряко,
Що любиш до собачих сліз.
І я тебе люблю,собако.
Дай поцілую в мокрий ніс.
Давай удвох під гуркіт грому
Розділим смутки пополам...
Ти ж не розгавкаєш нікому?
І я нікому -- знаєш сам.
Ну, досить вже, не обнімайся!
Йди в буду -- відпочити час.
А хочеш в хаті залишайся...
Ще буде добре все у нас.
90 - ті роки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806140
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 10.09.2018
автор: Михайло Гончар