МИ, МІСЯЦЬ, М’ЯТА І ПОЛИН

У  час,  як  ми  закохані
Пішли  в  зіркову  ніч.
Де  хмари  наполохані
Прогнав  крикливий  сич.
Повітря  пахло  м’ятою,
Разом  із  полином,
Де  кожна  зірка  іскрою
Співала  про  любов.
Ми  слухали  і  слухали,
Пісенну  теплу  ніч.
А  Місяць  все  винюхував,
Але  не  втому  річ…
Від  нього  ми  ховалися,
Немов  робили  зло.
І  у  тіні  всміхалися,
Бо  добре  нам  було.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2018
автор: Віталій Назарук