Нудьга здебільше – Богові невдячність,
Не може чисте серце нудьгувать,
І навіть розум наш втрачає ясність,
Коли перестаємо цінувать
Зорю, що впала за далекі крони,
Ковток води з цілющого джерела,
В коханій стороні вечірні дзвони,
Пшеничний хліб батьківського тепла...
Нудьгують всі безчесні і зрадливі,
Їм ніби в очі хтось жбурнув піску,
Я бачив лиця напрочуд щасливі,
І втішні в інвалідному візку!
Я чув, як біснувалися в нестямі
Ті, хто до розкоші і привілеїв звик,
І чув, як дівчинка сліпа співала в храмі,
І дивовижно сяяв її лик!
Нудьга – не просто мила необачність
І заклик ближньому поспівчувать,
Нудьга здебільше – Богові невдячність,
Не може чисте серце нудьгувать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806178
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.09.2018
автор: Протоієрей Роман