А у душі все віє прохолода
Щемить,болить і плаче ще душа
Немає вороття,це річ відома
Наш біль ніколи зовсім не втиха
Він поселяється в твоїй душі далеко
Здається з кожним днем дедалі більш
Та сльози капають ще крепше
Коли згадаєш про ту саму мить
Про мить,коли ще все було інакше
Коли життя ще не дало урок
Коли ще посмішка була і щастя
Питаєш:"Де все?"А у відповідь мовчок
Мовчання це найгірше всього
Коли говориш й чуєш тишину
Воно нам завдає багато болю
Бо ти не чуєш голосу свого
Такого рідного і теплого водночас
Його б ти слухав цілий день і ніч
Та він пішов і залишився протяг
Тепер в душі лиш холод й біль
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2018
автор: Олеська