Ще не згас історії шовковий блиск,
спогадів м'якість і ніжність,
коли на пухнастому сведрі трави
паслись поліестерові вівці.
О, скільки життів врятували вони,
скільки шкур не пішло вовкам на кожухи.
Заощадивши ту ж саму кількість тепла,
але без леза і крику.
Відтак, хай не мерзне найперший чабан,
що збудував синтетичну кошару,
хай годується синтетичне ягня,
і жує травичку пухнасту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806231
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 10.09.2018
автор: Олександр Жилко