Золоті гори

Провидців  розвелось  у  нас  немало,
що  жваво  живлять  масовий  психоз…
Згадайте  Кашпировського-вандала,
як  той  шеренги  клав  в  анабіоз!

А  Чумака  Алана  не  забули,
на  відстані  що  воду  заряджав?
Йому  подякував  би  і  коваль  Вакула,
а  може  –  ніби  біса  катував…

Спасти  довіру  нині  чи  удасться?  –
частіше  все  запитую  себе,
коли  й  незряча  Ванга,  мила  бабця,  –
таємний  співробітник  КДБ!..

У  що  лише  не  вірять  бідні  люди
під  натиском  хвороби,  скрути,  зла:
в  Христа,  Аллаха,  Будду,  навіть  Вуду,
а  у  хлюстів  –  росте  гора  бабла!

11.09.2018

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2018
автор: Олександр Мачула