Понад хмарами і туманами
Птах у сиву даль відлітав
Змок під зливами, мовчки, крилами,
Як востаннє свій край обіймав.
І тулилася душа змучена,
До осінньої тиші й краси
Щоб торкнутися, щоб напитися,
Із листочка живої роси.
Бо далека лягла дорога
Що безмежно у далеч веде
На душі в нього знову тривога.
Чи дорогу назад віднайде?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806301
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.09.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч