Ти поринаєш в травостій,
Ступаєш м’яко, обережно,
Осінніх запахів настій
Тебе заманює, бентежить.
Пливеш у вир благоволінь
Для себе, навіть. непомітно —
Вже відчуваєш вітер змін,
Хоча й не видно сліду вітру.
Як наст небажаності, мнуть
Не босі ноги трави босі…
Громи тривожать твердь земну —
То осінь, дівчинко, то — Осінь!
© Володимир Присяжнюк
12.09.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2018
автор: Володимир Присяжнюк