Згадалося, коли писала —
Натхненно, щиро, як могла,
Коли в обіймах завмирала —
Щаслива, ніжна, осяйна.
Роїлись золотом висоти
На кінчиках листків, пера —
У кожного свої чесноти.
Багрянцем вкрилася гора.
І вітерець не без роботи —
Цілує осоки вуста.
Душевні зачепила ноти
Пора осіння золота.
11/09/18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2018
автор: Lana P.