Не в Божий рай прочинене вікно –
Де голубих ставків лежать лекала,
То осінь вишиває полотно
Червоними і жовтими нитками.
Гаї в мережках піно-павутиннь,
Що прилетіли здалеку з вітрами…
Озер долоні і небес сатин…
Не потребує ця картина рами.
І ліс осінній в думі непростій :
Звірів-дітей він розгубить не хоче…
Далеко ще зима і сніговій,
Та осінь – то найкращий в світі зодчий!
28.02.2018.
Ганна Верес Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806426
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.09.2018
автор: Ганна Верес