Останні в далину лягли клини
І охопила знову серце туга.
Спадає листя, час йде до зими,
Знов морозкова нам заграє фуга.
Стежок у спориші вже не чекай,
Перед тобою забіліє поле,
Коли в вікні ти будеш пити чай,
То річку Морозенко враз розколе.
Нескоро в гості, знову на весні,
Із вирію повернуться додому.
І жайвір забринить у вишині,
Що виконає пісню невідому.
Літо пройде і осінь набіжить,
Клини у вирій будуть відлітати.
Та доля каже, що нам треба жить
І треба знову весноньку чекати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806450
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.09.2018
автор: Віталій Назарук