Дивись: у високім небі
Так вільно розправив крила,
Так легко вита над нами
Якийсь сизокрилий птах.
Не можу очей відвести.
Не заздрить йому несила,
Бо неба політ відчути
Вдається лише у снах.
Приспів:
І море для них – не відстань,
І небо для них – не відстань,
А люди – малі комахи
З високої висоти.
Вони ж і без мови знають,
Куди і чому літають,
Над нами вони кружляють,
А з ними літаєм ми.
Птахи полетять у вирій –
Як сумно без них лишатись.
Вертають коли додому –
Стає щасливішим світ.
Ключем відмикають небо
Крізь бурі, шторми і втому.
На крилах несе надію
Привільний отой політ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2018
автор: Тетяна Бонд