Ти є, моє Серце! Знаю: ти є…
Вітер шепоче ім`я твоє,
Тіні малюють тебе на стіні.
Тільки от… справді чи уві сні?..
Ти є, моя Душе! Знаю: ти тут!
Ще не знайшли таких куль і отрут,
Щоб отруїти Любов у мені,
Щоб закувати Життя у труні!
Ти мій! Зітканий з мрій, сподівань і надій!
Ти – заголовок у казці моїй!
Все поміняти у долі "на раз",
Щоб в тої долі вибороть "нас"…
Вибороть "нас" ненадовго, на мить…
Не співчувайте – так дужче болить,
І не кажіть, що його вже нема…
Будь же ти проклята, чуєш, війна!!!
Вітер ім`я його ще не забув…
Як МЕНІ взяти й сказати: «Він був»?..
Самообман? Може й так, та моє
Серце казатиме вічно: «Ти є!»…
26.02.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2018
автор: Спасиба Світлана