Ранню дихає день,
Вирушає у путь,
Наче долі людські
Горизонти пливуть.
Зашуміли сади,
Заіскрилась роса -
Все росте, як з води,
З небуття воскреса.
О природо чудна,
Що ти робиш очам!
В тебе місця нема
Незворушним речам.
Ластівки поміж хмар
Свій пригадують шлях,
Вибирають нектар
Бджоли в квітах-руках.
Вродить щебет і сміх,
Буде мед і вино -
Так було і торік,
Й несказанно давно.
Жест святої руки
Хто б то міг відгадать,
Як далеко зірки,
Та й вони не стоять.
На цей дивний політ,
На швидку далину
Я дивлюся сто літ
І ніяк не збагну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806577
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.09.2018
автор: Іван Демченко