Хто тебе, мій народе, приспав до безтями?
Колисав обіцянками передвиборчих гасел?
Задурив тобі розум брехнями-казками?
Тобі маску зліпив із корупції масел?
Хто тебе, мій народе, обікрав серед ночі?
Хто зв’язав твої руки війною і траншами?
Чом забув, мій народе, слова ти пророчі
І покірно ідеш по майдані демаршами?
Чи зміліла душа, мій народе нескорений?
Чи розтратилась сила за двадцять сім літ?
Чому вчора великий, сьогодні – надломлений?
Мрія є – розправ крила, здійсни свій політ.
Мій народе, проснись, підніми свої плечі,
Без сьогодні і завтра настати не зможе.
Пригадай всі пророцтва, що склали предтечі,
До роботи ставай – і Господь допоможе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2018
автор: Волинянка