Оминаєш межу,
де молитва тече, наче мантра.
Визріваєш з долонь. Проростаєш роменом. В руках
пломеніє свіча полинова востаннє… а завтра
ти прийдеш сповідатись мені
по гарячих пісках.
Припадеш до колін
прохолодних… очима ослиці
розпізнаєш небесних гостей крізь прозору блакить.
І зупиниш верблюдів своїх край моєї криниці,
………………… доки небо мовчить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2018
автор: гостя