У край мій рання осінь забрела,
Одягши з листя жовтого віночок,
Нектаром запаслася вже бджола.
Завмер під сивим маревом ставочок.
Я вип’ю казку осені до дна
І захмелію, мов вином зігріта.
Земля така у світі лиш одна.
Чарівні тут зима, весна і літо.
До ставу притулився моріжок –
Це зелен-диво кличе моє око.
Сьогодні він змінився – ледь прижовк.
Милуюсь ним я мало не щороку.
20.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806858
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.09.2018
автор: Ганна Верес