Колише нічка зорі на крилі
І сни мережить звечора й до ранку.
Це час не одного з тисячоліть
Так обіймає ніжно землю-бранку.
Ця зоряна краса, мов диво з див,
На полотні нічному, ледь імлистім,
А інша в тихім дзеркалі води
Теж розгубила зоряне намисто.
Під ранок роси в травах зацвітуть
І сонце землю подихом зігріє,
Таку барвисто-рідну і святу,
Тоді й душа промінням зазоріє.
28.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806861
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.09.2018
автор: Ганна Верес