Парадокси

А  ви  колись,  зізнайтесь,  помічали
Важливу  роль  життєвих  парадоксів?
Ви  просто  вдумайтесь,  як  слухати  почали,
Я  ж  нагадаю,  може  знайду  спосіб.

Всі  випадковості  зовсім  не  випадкові,
І  найгарніші,  як  відомо,  без  прикрас.
Від  рук  холодних  найтепліше  в  апріорі,
І  з  найріднішими  чомусь  найшвидший  час.

І  ті  хто  пишуть  про  кохання  мов  би  вічне,
В  житті  так  часто  не  кохають,  хоч  падуть.
І  психіатри,  що  лікують  споконвічне,
Самі  ж  так  часто  з  свого  розуму  ідуть.

І  найцінніше  все,  здавалося  б,  без  ціни.
Хтось  протилежний  часто  надто  вже  як  ти.
І  що  горить-палає  -  зостанеться  тінню,
А  що  горить  помалу  -  буде  назавжди.

Все  геніальне,  як  відомо,  -  просто.
І  стільки  всього  часто  сказано  без  слів.
І  молоді  бувають  навіть  в  дев‘яносто,
А  хтось  і  в  двадцять  в  своїх  прагненнях  дотлів.

І  надважливі  це,  зізнатися,  -  деталі,
І  ненормальні  -  часто  генії  в  нутро.
І  хтось  найближчий  часто  робиться  найдалі,
А  хто  літає  часто  падає  на  дно.

І  гарний  день  іде  в  поганий  вечір,
А  день  важкий  іде  в  прекрасну  ніч.
І  до  проблем  потрібно  мати  плечі,
Бо  все  відносно,  та  у  цьому  й  річ.

І  ось,  колись,  у  натовпі  нервовім
Тебе  зустріну  випадково,  мов  в  чуття.
Та  ж  випадковості  зовсім  не  випадкові,
І  парадокси  часто  створюють  життя.

Ми  покохаєм  бо  приємно  помовчати.
І  що  відвертіше,  ніж  думки  у  серцях?
Кінець  так  часто  -  це  лише  початок.
То  може  й  ми  почнемо  із  кінця?
31.05.2018

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2018
автор: Вікторія Мамульчик