Відкладати життя: на хвилинку, на дотик, на подих...
Відкладати життя, щоб копійку сховати у щіль.
Відкладати життя, щоб дідів хоронить безбородих,
Забувати про все, лиш мовчи, не розказуй про міль.
І душа хай мовчить, хай емоцій не пискнуть сопрано
Хай твоє сьогодення порожнім зостанеться знов.
Відкладати життя, нам у 20, у 30 зарано,
І постійно журитись, що хтось там колись запоров.
Йти вперед, але так, щоб не кидати друзів,
Знати ціль, але ніжно торкатись людей.
Як літак, поступово здійматись на смузі,
І найкращому вчити рум'яних, бадьорих дітей.
Всі наверх! Хай ваш вік не диктує путівок.
Хай харизма, як ватра, несе всім довкола тепло.
Відкладати життя, до отримання вами готівок:
Чи не краще прорватись, крізь це рекламоване тло?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2018
автор: Андрій Конопко