Хололо сонце.
Час людей збігав.
Ховались тіні в сонячний годинник.
Всі знали, хто це -
Той, хто все почав -
Наш вічний Пастор,
Сивий грізний мрійник.
Він йшов поволі,
Тріскалась земля,
Летіли зграї в свій останній вирій,
На зустріч долі
(Кожному своя),
На зустріч війнам, що зростали в мирі.
Торкатись вітру
Поки стане сил.
Мій шанс на крила вирвав перехожий.
Я втратив віру
Але я просив,
Щоб світ новий на наш був трохи схожий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806964
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.09.2018
автор: Олександр Гриб