Вся справа у тому,
Що більше не буде «завтра»,
Нічого не зміниться:
Хочеш іти? Іди.
За обрій, додому.
Загасне остання ватра.
А доля на милицях
Просить ковток води.
Запалено факели,
Стань хоч для когось сонцем!
І витягни з холоду,
Серце чиєсь зігрій.
Ми стільки вже втратили,
Нас роз’їдає стронцій.
Наскільки ж це дорого:
Час продавати свій?
Весь космос зупиниться.
Винятками із правил
Ці межі безмежності
Сплуталися навкруг.
А доля на милицях
Мовчки й рішуче править.
Ти (в’язень залежностей)
Знову вступаєш в гру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806965
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.09.2018
автор: Олександр Гриб