Сидить бабця на порозі
На сонці дрімає,
А маленьке онучатко
У дворі гуляє.
Скубне курочку за хвостик,
Собачку - за носа,
І тихенько поглядає
На бабусю скоса.
Закрилися в неї очі,
Голова схилилась…
Онучатко дрючки носить,
Щоб бабця не звалилась.
Вкрило її одіялом,
Палками підперло...
Як дочка прийшла на обід -
Ледь з сміху не вмерла !
Бабця сидить, як грибочок,
Дрючками підперта.
В онучати їз дідусем
Розмова відверта :
-Ти навчав мене, дідусю,
Як носик підтерти,
Коли тин наш похилився –
Як його підперти.
11.09.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2018
автор: Веселенька Дачниця