А знаєте, як було б круто
Полишити усі звинувачення
Й мати змогу те повернути,
Що по дурості було втрачено.
Знову марити власним випускним,
Універом - все як годиться,
Про диплом червоний і вже за ним
Про роботу цікаву в столиці.
Про зізнання в коханні тихе,
Несміливі обійми до щему
І найперший цілунок під снігом,
Раннім зовсім, можливо, жовтневим.
Пробудити почуття незнайоме,
Що так міцно спало у серці,
І до краплі розчинитись у ньому,
І дивитися крізь рожеві скельця
На увесь цей світ, і чекати
На власну весільну казку,
Й знов навчитися довіряти,
І самій не носити маски.
Стати іншою, не такою,
Яка вийшла, як так зробити?
Як себе із ножем за спиною
Самостійно і швидко зцілити?!..
Уявіть, як було б круто
Полишити усі звинувачення...
Дуже шкода, що не повернути,
Що по дурості було втрачено!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807081
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.09.2018
автор: Лія Ладижинська